Методичні рекомендації щодо викладання навчальних предметів технологічного компоненту освітньої галузі «Технології» в умовах дистанційного навчання
Завданням вчителя
трудового навчання (технологій) під час дистанційного навчання є створення умов
для досягнення здобувачами освіти очікуваних результатів навчально-пізнавальної
діяльності. При цьому шлях досягнення результатів визначає учитель відповідно
до: матеріально-технічних можливостей закладу освіти; матеріально-технічних
можливостей учнів, їхніх інтересів і здібностей; фахової підготовки самого
учителя; побажань батьків учнів; особливостей регіону тощо.
Зрозумілим є те, що в умовах дистанційної
форми навчання необхідно внести корективи в календарно-тематичне планування. При
цьому слід урахувати можливості його ефективної реалізації здобувачами освіти в
домашніх умовах. А саме: наявний в дітей компетентнісний потенціал для виконання
визначених завдань під час проєктно-технологічної діяльності; наявність чи відсутність
конструкційних матеріалів, інструментів та обладнання для виконання запланованих
видів робіт; особливості безпеки життєдіяльності (можливі травмуючи фактори); можливості
організації зворотного зв’язку між учасниками освітнього процесу тощо.
Трансформація календарного планування в
умовах дистанційного навчання також передбачає спрощені підходи до організації
проєктно-технологічної діяльності здобувачів освіти вдома (поза межами закладу
освіти). Обираючи теми творчих проєктів та об’єкти праці для дітей, учитель
повинен дотримуватися принципів
здоров’язбереження, щоб не нанести прямої або
опосередкованої шкоди здоров’ю учнів, а зокрема – запобігти емоційному, ментальному та фізичному перевантаженню
учнів. Також, перед початком виконання творчих
проєктів, необхідно укласти критерії
оцінювання навчальних досягнень учнів (враховуючи всі особливості дистанційного
навчання) ознайомити з ними здобувачів освіти та їхніх батьків, а також повідомити
про дедлайни та форми презентації проміжних та кінцевого результатів практичної
діяльності.
Відтак, про внесені корективи у календарно-тематичне
планування слід обов’язково повідомити адміністрацію освітнього закладу, довести
до відома здобувачів освіти та їхніх батьків.
В умовах дистанційного навчання виникає
потреба у виконанні таких практичних завдань, виконання яких сприятиме не тільки
якісній реалізації змісту навчальних програм, а й дозволить забезпечити життєдіяльність
родини в обмеженому просторі. Наприклад: уроки кулінарії, проєкти з розділу «Основи
побутової діяльності», тематичні вироби до календарних свят і т. п. Тому учням доцільно
давати невеликі за змістом, цікаві й посильні для виконання завдання практичного
характеру. У той же час, учителям слід обов’язково інформувати батьків про те, що
виконання усіх учнівських проєктів (творчих завдань) повинно проводитися лише під
наглядом дорослих з дотриманнях всіх правил безпеки праці під час виконання визначених
видів робіт (застосування технологій обробки матеріалів).
Насамперед учителю необхідно з’ясувати перелік
матеріалів та інструментів, які можуть бути доступними для учнів вдома. Це можна
здійснити шляхом усного опитування чи анкетування здобувачів освіти та їхніх
батьків.
У разі потреби доцільно замінити традиційно
використовувані учнями під час офлайн навчання конструкційні матеріали (тканину,
деревину, метал, пластик й ін.) на альтернативні, доступні у побуті матеріали, а
саме:
– прищіпки для білизни;
бамбукові шпажки; китайські палички для їжі; палички від морозива, кави; сірники,
зубочистки, олівці, тощо;
– дріт, цвяхи, шурупи,
магніти, монети, ключі, столові прибори; консервні банки;
– бувші у
використанні текстильні й неткані матеріали, нитки, мотузки;
– пластикова тара,
пластикові кришечки від пляшок, СD-диски, ґудзики чи іншу фурнітуру;
– папір, картон,
гофрокартон;
– невеличкі скляні
баночки, пляшечки, ємності;
– корінці,
галузки, насіння, крупи та інші природні матеріали й т. п.;
Слід також звернути увагу на найбільш розповсюджені
інструменти, які майже у кожного є вдома: голка, ножиці, ніж, шило, викрутка, пасатижі,
молоток.
Орієнтовні напрями учнівських проєктів:
1. «Корисне пристосування для дому» (учні, ураховуючи потреби сім’ї, відшукують проблему,
що спонукає їх до роботи).
Вироби, що можуть виготовляти учні у межах
представленого напряму: різноманітні органайзери для кухні, ванної кімнати, гаража;
лотки для вирощування зелені на підвіконні (зокрема, з пластикових ємностей); вішак
з мотузки; тримач для рулонних матеріалів (паперових рушників, фольги, стрейчевої
плівки); вироби з картонних упаковок (у т. ч. будиночок для домашніх тварин); різноманітні
підставки з прищіпок; підставки для столових приборів з консервних банок; підставки
для олівців, серветниці з компакт-дисків; фоторамки з олівців, шпажок; декоративні
свічники; тримач для зубних щіток й ін. цікаві та корисні у побуті вироби.
2. «Фірмова страва моєї родини» (учні, порадившись із батьками,
виготовляють найулюбленішу сімейну страву та згодом презентують її у визначений
спосіб).
Кулінарні вироби можна розмежовувати за
певними тематичними напрямами: салати, холодні закуски, печеня, кондитерські та
хлібобулочні вироби (десерти, тістечка, пироги, торти й ін.).
Слід відмітити, що вироби представленого
тематичного напряму з великим задоволенням виготовляють як дівчатка, так і хлопчики.
3. «Родинний оберег» (такий напрям тематичних проєктів єднатиме родину,
охоплюватиме цікаві історичні факти як з її минулого, так і сьогочасного життя,
торкатиметься звичаїв й традицій нашого народу).
Вироби, що можуть виготовляти учні у межах
представленого напряму: вишиті картини, панно, рушники; вазон, горщик для «родинного»
дерева чи квітки (з пластикової ємності, жерстяної чи скляної банки, пляшки (з декоруванням));
підвісний оберег на стелю з пластикових кришок, соломинок для коктейлів, мотузки;
килимок з кришечок перед вхідними дверима; англійська булавка (велика) з дроту;
підкова-оберег, віничок-оберег, декоративне віяло-оберег й ін.; грошове дерево з
монет, дроту й т.п.
4. «Технологічна родзинка для натхнення» (цікавий напрямок, що дозволить прикрасити інтер’єр
оселі. Виготовлені вироби не тільки підніматимуть настрій та надихатимуть при спогляданні
на них, а й виконуватимуть певну утилітарну функцію).
Вироби, що можуть виготовляти учні у межах
представленого напряму: інтер’єрні прикраси; макети архітектурних споруд та елементи
ландшафтного дизайну; діючі моделі та макети транспортних засобів (з пляшок, паличок,
прищіпок, банок, пачок на гумовому рушії чи аеродвигуні з повітряної кульки, колеса
– з кришечок, шпульок тощо); іграшкові меблі (з прищіпок, пачок); годівнички (з
упакувань); 3-D окуляри віртуальної реальності; корпус годинника; світильники, свічники,
абажури; міні-гриль (міні-мангал, похідна піч) з жерстяної банки; дитячі іграшки
й ін.
5. «Мій надійний помічник» (цікавий напрямок проєктно-технологічної діяльності,
що дозволить виготовити корисні вироби для особистих потреб чи у подарунок близьким
людям).
Вироби, що можуть виготовляти учні у межах
представленого напряму: футляри, скриньки для дрібних речей з підручних матеріалів;
писачок для розписування пасхальних писанок воском; тримач для навушників; органайзер
для LEGO-конструктора; дошка для нарізки; підставки
чи органайзери для канцелярії; підставки для гаджетів; підвіска для зарядки мобільного
телефону; рухома карта зоряного неба з коробки та компакт-диску; робот-тримач з
магнітом для дрібних металевих деталей й ін.
6. «Нове життя старим речам». Учням
пропонується віднайти вдома певний предмет, якому необхідно надати нові властивості,
покращити його конструкцію чи навіть відреставрувати.
На нашу думку, вказані напрямки не тільки
будуть мотивуючим до праці чинником і дозволять здобувачам освіти цікаво проводити
час виконуючи уроки технологічного циклу вдома, а й сприятимуть іміджу навчальних
предметів технологічного компоненту в сім’ї. Таким чином проєктно-технологічна діяльність
не тільки формуватиме та розвиватиме компетентнісний потенціал дітей, але й покращуватиме
життєдіяльність родини в цілому.
Із огляду на варіативність
організації навчання з використанням технологій дистанційного навчання, Міністерство
освіти й науки України рекомендує ЗЗСО забезпечити всім учням доступ до навчальних
матеріалів та завдань шляхом використання різних засобів обміну інформацією.
На жаль, у окремих освітніх закладах (а
особливо це стосується закладів, що розташовані в сільській місцевості) існують
обмежені можливості щодо застосування Інтернет-ресурсів. Нижче наведено узагальнені
поради щодо роботи зі здобувачами освіти в таких умовах:
–
педагогічним працівникам
доцільно проводити навчання, опитування та поточне оцінювання учнів у асинхронному
режимі, оскільки тоді учні можуть отримувати інформацію
та виконувати завдання у зручний для них час. Інколи це можливо здійснити лише засобами
телефонного зв’язку.
–
учням рекомендується виконувати письмову складову творчих проєктів у текстових
редакторах (наприклад, Word) чи у робочих зошитах та надсилати (передавати) вчителю
виконані завдання (у т. ч. виготовлені вироби) у різний спосіб (зокрема,
створені електронні документи, а також фотознімки (фотофіксацію) зошитів,
виробів надсилати на адресу електронної скриньки вчителя, або у Viber, Messenger тощо).
Доречними при обмежених можливостях застосування Інтернет-ресурсів
в освітній діяльності може бути й наступні рекомендації:
1) для здобувачів
освіти, які не мають доступу до мережі Інтернет, але мають комп’ютерну техніку,
інформацію з ресурсу даних вчителя можна розповсюджувати на електронних носіях
(флеш-пам’ять («флешки»), карти-пам’яті, оптичні диски CD, DVD, Blu-ray
Disc тощо);
2) для здобувачів
освіти, які не мають ні доступу до мережі Інтернет, ні комп’ютерного
забезпечення необхідно розробити дидактичне забезпечення (у необхідній
кількості) на паперових носіях;
3) встановити біля шкіл
інформаційні стенди (дошки), на яких розмістити необхідну для навчання учнів інформацію
(про що повідомити їх засобами телефонного зв’язку);
4) дозволити варіативність
у виборі проєктів учнями класу, тобто самостійно обирати вироби та технологічні
операції відповідно до навчальних програм і можливостей (окремі учні мають устаткування
та умови в яких під наглядом батьків можуть виготовляти вироби засобами більш складних
технологій (швейне обладнання, «домашні майстерні» тощо)). А учні, які не мають
такої можливості можуть виконувати проєкти за допомогою наступних технологій:
–
5–6 класи: обробки текстильних матеріалів
ручним способом, виготовлення аплікації (з текстильних та природних матеріалів),
плетіння (лозоплетіння, соломоплетіння тощо), виготовлення виробів у техніці «макраме»,
виготовлення ляльки-мотанки, обробки дроту, виготовлення вишитих виробів початковими,
лічильними та декоративними швами, виготовлення виробів з бісеру, ліплення, ниткографії,
виготовлення писанок, ажурного випилювання, приготування їжі, вирощування кімнатних
рослин, а також проєкти з розділу «Технологія побутової діяльності та самообслуговування»;
–
7–9 класи: електротехнічних робіт,
виготовлення в’язаних виробів, виготовлення вишитих виробів (мережки, гладь, хрестик),
виготовлення штучних квітів, виготовлення виробів з бісеру, виготовлення виробів
зі шкіри, виготовлення швейних виробів ручним способом, оздоблення одягу, приготування
їжі, а також проєкти з розділу «Технологія побутової діяльності та самообслуговування».
З огляду на те, що з технічних видів праці вибір
простих у виконанні технологій незначний і виконати більшість з них в домашніх умовах
без відповідного обладнання та матеріального забезпечення неможливо – дозволити
використовувати технології з програм для 5–6 класів, однак із застосуванням відповідних
для 7–9 класів основних методів проєктування;
–
у 10–11 класах можна пропонувати для виконання будь-який із запропонованих
10 модулів, однак доцільно змістити акцент з практичного (технологічного) на інформаційно-пошуковий,
дослідницький характер проєктів.
Укладачі: Галина Гаврилюк,
Олег Колодійчук.
11 березня 2022
року.
Немає коментарів:
Дописати коментар