Інформація профорієтаційного характеру, про особливості та перспективи професії швачка.
Швачка – це працівниця ательє чи швейної фабрики, яка створює
вироби з тканин чи інших матеріалів за допомогою автоматичних, напівавтоматичних
машин, або ж вручну. Також швачка може працювати сама на себе, облаштувавши мінімайстерню
вдома.
Майстрині, що працюють у швейному цеху – це мотористки. Працівниці
ательє чи ті, хто шиє вдома, мають самостійно займатися всіма (чи майже всіма) етапами
пошиття. Мотористки ж зазвичай виконують якусь одну швейну операцію, що повторюється
від виробу до виробу (пришивають коміри, прострочують кишені тощо).
Традиційно чоловіків, зайнятих у швейній справі, називають
кравцями. Проте жінки також можуть бути кравчинями, адже в роботі швачок і кравців
є певні відмінності. Кравець-закрійник – це фахівець, який частіше працює в ательє
чи вдома, а не у швейному цеху. В обов’язки такого спеціаліста входить виготовлення
речі «з нуля»: від ідеї дизайну виробу та створення лекал до встановлення фурнітури.
Швачка – робота не така проста, як може здатися на перший
погляд, і обов’язків у такого фахівця чимало:
·
зняття мірок;
·
створення лекал;
·
розкрій тканини;
·
налаштування швейного обладнання;
·
пошиття виробу вручну чи на спеціальному обладнанні;
·
оздоблення та підгонка виробу;
·
волого-теплова обробка.
Перелік обов’язків може дещо мінятися залежно від місця роботи
майстрині: вдома, в ательє, швейному цеху.
«Як навчитися шити одяг?» – найпопулярніше запитання тих,
хто планує здобути професію. Проте робота швачкою – це не лише про вміння користуватися
швейним обладнанням, робити розкрій і знати технологічні особливості різних тканин.
Робота швачки, яка працює вдома, однаково як і в цеху чи ательє, потребує від майстрині
певних специфічних здібностей:
·
уважність;
·
посидючість;
·
акуратність;
·
хороший окомір;
·
терплячість;
·
добре розвинене просторове мислення;
·
художній смак;
·
вміння знаходити спільну мову з клієнтом.
До того ж щоб стати хорошою швачкою, необхідно бути
людиною, лояльною до виконання монотонної одноманітної роботи.
Швачка – професія, що поєднує в собі як переваги, так і певні
недоліки. Основні плюси такого фаху:
·
попит на ринку праці й можливість відкрити власну
справу;
·
відносно нетривале й недороге навчання;
·
можливість самостійно шити оригінальний одяг для
себе та сім’ї.
Щодо мінусів, які передбачає робота швачки, здебільшого вони
не відрізняються від усіх «сидячих» професій:
·
тривале перебування в одному положенні з навантаженням
на хребет;
·
підвищене навантаження на очі;
·
тривале перебування в шумних приміщеннях (якщо
працювати в цеху).
Однак, якщо правильно спланувати робочий процес, то недоліки
професії можна звести майже до нуля. А якщо працювати з дому, то ще й можна створити
гнучкий графік роботи.
В Україні є чимало навчальних закладів, де готують майстрів
швейної справи. Також можна пройти короткотривалі курси швачки (очні, заочні чи
онлайн). Щоправда, таке навчання здебільшого призначене для тих, хто хоче опанувати
ази, щоб зрозуміти, чи варто вчитися професії далі, а також майстринь, які хочуть
підвищити свою кваліфікацію.
У останні роки в Україні спостерігається суттєве пожвавлення
в текстильній промисловості. Стрімко набирають популярності вітчизняні бренди одягу,
тож попит на майстринь швейної справи доволі високий.
Якщо проаналізувати статистичні дані, то легко зауважити збільшення
попиту на фахівців швейної справи. Скажімо, якщо у вересні 2021 року на сайті OLX в розділі «Робота» розміщувалося понад 500 оголошень про пошук
швачок і кравців, навесні 2022-го їхня кількість коливалася в межах 1150–1600, то
восени цього ж року цифра перевищила 3600. Тенденція до підвищення попиту на майстрів
швейної справи збереглася і на початку 2023-го.
Після опанування професії у майстрині з’являються реальні
перспективи росту. Залежно від фаховості присвоюється розряд:
· І та ІІ – здобувають випускники спеціалізованих
навчальних закладів;
· ІІІ – майстрині, які можуть підшивати, подовжувати,
коротити виріб, зшивати деталі, працювати з бавовняними тканинами;
· IV – потребує вміння обробляти краї, зовнішні
деталі, петлі, ґудзики, працювати з нейлоном і вовною, шити вироби середньої складності;
· V – майстриня може самостійно пошити виріб «з
нуля», обробити фігурні краї, перешити річ, працювати з будь-якими матеріалами;
· VI – найвищий рівень кваліфікації, присвоюється
майстриням, здатним якісно виконувати замовлення будь-якої складності, шити багатошарові
вироби.
Для майстрині з потрібними теоретичними знаннями та практичним
досвідом робота шиття
на дому може
стати чудовим варіантом для самореалізації та самозайнятості. У процесі здобуття
досвіду можна пройти шлях від найманого працівника на швейному виробництві – до
власниці ательє чи навіть швейної фабрики.
Заробітна плата фахівців швейної справи залежить від низки
чинників: досвіду, розряду, обсягу обов’язків, масштабів підприємства. Зазвичай
швачка без досвіду заробляє дещо менше, проте пропорційно підвищенню майстерності
збільшується і заробітна плата.
До того ж на українському ринку праці спостерігається загальна
тенденція поступового підвищення зарплатні швачок і кравців. Наприклад, якщо у квітні
2022-го середня заробітна плата у швейному сегменті становила 12500 грн, то вже
в серпні того ж року піднялася до 14500 грн, а на початку 2023 року таким фахівцям
пропонували в межах 16000 грн.
Джерело: https://blog.olx.ua/30892/profesija-shvachki-osnovi-ta-ii-perspektivi/
Немає коментарів:
Дописати коментар