ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ НАВЧАЛЬНИХ ПРЕДМЕТІВ ТЕХНОЛОГІЧНОГО КОМПОНЕНТУ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ «ТЕХНОЛОГІЇ»

 

Проблеми розвитку навчальних предметів технологічного компоненту освітньої галузі «Технології», у вимогах сьогодення, в Україні та практиці закордонних країн

 

Сьогодні широко проводиться реформування освіти України відповідно до європейський стандартів. Це відображено в низці освітніх державних документів і нормативно-правових актів, а саме: Законі України «Про освіту», Законі України «Про повну загальну середню освіту», державних стандартах, Концепції «Нова українська школа», яка ґрунтується на досвіді найбільш продуктивних європейських освітніх систем та ін. Однак, під час цієї трансформації змісту української освіти зовсім незначна роль відводиться розвитку навчальних предметів технологічного компоненту освітньої галузі «Технології» в ЗЗСО.

Впроваджуючи в систему освіти України творчі надбання найбільш продуктивних європейських освітніх систем, які в основному ґрунтуються на впровадженні інтегрованого та проектного навчання для формування в учнів ключових компетентностей з метою їх реалізації у процесі життєдіяльності, чиновники, що регламентують й узаконюють освітню політику в нашій державі, забули про навчальні предмети, які максимально сприяють формуванню та розвитку ключових (життєвих) компетентностей дітей.

Зміст навчальних програм провідних європейських країн, освітні здобутки яких пропагуються та рекомендуються для використання показує, що технологічна освіта там займає вагоме місце. Так, у фінській державній програмі вона реалізується через три предмети: «Технологія (праця)», «Профорієнтаційне і особистісне консультування», «Домогосподарювання (домашня економіка)»; у німецькій – «Технічна праця», «Обслуговуюча праця», «Домашня економіка» [1, с. 3]. Широке розповсюдження в багатьох країнах Західної Європи отримала система технологічної підготовки школярів у Великобританії. Обов’язковим системоутворюючим інтегративним предметом для державних шкіл було визначено «Технологію», до складу якого входить низка навчальних дисциплін (ремесло, дизайн, технологія; мистецтво та дизайн; інформаційні технології, бізнес та домашня економіка) [3, с. 169]. Розподіл навчальних годин предметів (тижнево), подібних до предмету «Трудове навчання», у навчальних планах шкіл (5–8 класи) інших країн Європи становить: Естонія, «Праця» – 10 год; Іспанія, «Технологія» – 6 год; Литва, «Ручна праця» – 10 год; Португалія, «Технологія» – 7 год та «Проектна діяльність» – 12,5 год тощо [4, с. 15].

А в Україні з початку 90-х років ХХ століття дидактичне й матеріально-технічне забезпечення предметів «Трудове навчання» (5–9 класи) та «Технології» (10–11 класи) практично не оновлювалося. Забезпечення цих навчальних предметів дидактичними засобами, матеріалами та сучасним устаткуванням лягло на плечі добросовісних учителів, які витрачають особисті кошти, або випрошують їх у керівників освітніх закладів чи територіальних громад.

В умовах діючого стандарту відповідно до типових навчальних планів для ЗЗСО на вивчення предмета «Трудове навчання» відводиться: у 5–6 класах – 2 год, у 7–9 класах – 1 год на тиждень, а предмет «Технології» віднесено до обов’язково-вибіркових предметів (за умови обрання – 1,5 години на тиждень у 10–11 класах).

Але ж, ці предмети – інтегративні, єдині які, засобами проектно-технологічної діяльності, дають учням можливість практично апробувати, осмислити та реалізувати освітні надбання здобуті під час вивчення інших навчальних дисциплін й повноцінно розвинути ключові компетентності.

Важливою є також профорієнтаційна роль цих предметів. Так, за даними Державного центру зайнятості Мінсоцполітики України рейтинг найбільш затребуваних професій на внутрішньому ринку праці у 2020 році очолили інженерні спеціальності, а також: «швачка», «слюсар», «монтер», «токар», «тракторист», «муляр», «маляр», «пекар», «бармен», «кухар» [2]. Базові знання з цих професій, а також з професій за напрямами: «дизайн», «робототехніка», «автоматизація» та ін., визначеними пріоритетними іншими рейтингами, учні отримують під час уроків трудового навчання та технологій.

Оскільки сьогодні на ринку праці досить важливим є питання конкурентоспроможності випускника освітнього закладу, то у контексті з профорієнтаційною функцією предметів технологічного компоненту, стає зрозумілою їх значимість для економічного розвитку України. Для того, щоб наша держава не належала до країн «третього світу», за допомогою яких промислово розвинені країни зберігають свої домінуючі позиції, одним із головних завдань закладів освіти повинно стати формування компетентної, технічно і технологічно освіченої особистості, яка має ґрунтовні професійні знання, вміє їх креативно застосовувати на практиці, здатна конструктивно й системно мислити, самостійно приймати адекватні рішення, швидко знаходити потрібну інформацію, має високий рівень творчого розвитку.